Національний музей Тараса Григоровича Шевченка в Києві створено на базі колишньої Галереї картин Т. Г. Шевченка в Харкові та Центрального державного музею Т. Г. Шевченка в Києві. Колекція музею складається з унікальних цінностей: оригіналів малярських робіт Шевченка, документів про його життя та творчість, рукописних списків його поезій, рідкісних фотографій поета та його друзів, першодруків творів Шевченка з його автографами, майже всіх видань творів поета й літератури про нього, починаючи з прижиттєвих і закінчуючи сучасними вітчизняними та зарубіжними виданнями.

У 24 залах розміщено понад 4 тис. експонатів. У музеї є понад 800 оригінальних картин, портретів, малюнків, офортів Шевченка, особисті речі поета, фотокопії його рукописів (26 картин, виконаних олією, 522 акварельні та олівцеві малюнки й офорти, 166 меморіальних речей та 533 одиниці архівних справ: слідство над Шевченком, автографи письменників, справи про спорудження пам’ятників Шевченкові) та багато ін. Книжкові фонди становлять 34 867 прим. З них на шевченківські теми – 8181 примірник.

В експозиційних залах представлені твори видатних художників, скульпторів, письменників і композиторів, в яких відображено епоху Шевченка, його життя і діяльність: художні твори К.Брюллова, І.Рєпіна, В.Тропініна, І.Крамського, В.Штернберга, І.Соколова, М.Башилова, К.Трутовського, Л.Жемчужникова, І.Сошенка, М.Микешина, С.Васильківського, М.Самокшина, О.Сластіона, Ф.Красицького, І.Їжакевича, В.Касіяна, М.Дерегуса, К.Трохименка, М.Хмелька та інших; твори скульпторів Ф.Каменського, П.Клодта, В.Беклемішева, Ф. Балавенського, І.Кавалерідзе, М.Г.Лисенка,І.Макогона, П.Мовчуна, В.Зноби та інших.

В кількох залах експоновано матеріали , що свідчать про світове значення творчості Шевченка.

Історія
27 березня 1945 року з’явилася постанова уряду про об’єднання Центрального державного музею Т. Г. Шевченка та Галереї картин Шевченка в єдиний літературно-художній музей. І лише через три роки по тому, 22 червня 1948 року, коли до цієї справи долучилися поет-академік Павло Тичина – тодішній міністр освіти, та не менш відомий письменник і громадський діяч Микола Бажан, що на той час обіймав посаду заступника голови українського уряду, було ухвалено рішення – про відкриття музею на бульварі Тараса Шевченка, 12.

Ця будівля у другій половині ХІХ ст. належала родині Терещенків – відомих меценатів та колекціонерів творів образотворчого мистецтва. Цукровий магнат і меценат Микола Терещенко придбав її у 1875 році. На замовлення нового власника було проведено перебудову будинку в стилі Ренесанс. Після чого, зведена ще в 1840-х рр. будівля перетворилася на прекрасний палац і окрасу Києва. У просторих залах маєтку Микола Терещенко розмістив художню колекцію, яка включала картини І. Айвазовського, І. Шишкіна, І. Репіна, В. Верещагіна. Після революції 1917 р. родина Терещенків емігрувала за кордон, будинок було експропрійовано і передано у державну власність. Після війни, коли постало питання про розміщення музею Т. Шевченка, було обрано саме цю архітектурну пам’ятку. Саме тут, у будівлі, де міг бувати Тарас Шевченко, 24 квітня 1949 року відкрито Державний музей Тараса Шевченка.

На той час його фондову основу складали об’єднані колекції Центрального державного музею Т. Г. Шевченка та харківської Галереї картин Шевченка. Крім того, фонди поповнилися оригінальними шевченківськими документами, різними матеріалами з музеїв та установ Чернігова, Дніпропетровська, а також оригінальними творами Тараса Григоровича, що збереглися в музеях Москви та Ленінграда. Приступаючи у 1949 році до створення першої експозиції в теперішньому приміщенні, працівники музею мали у своєму розпорядженні майже 4 тисячі експонатів. Робота з облаштування експозиції тривала цілий рік, вона вперше подавала відвідувачам біографічний показ життя і творчості Тараса Шевченка, всебічно висвітлювала його творчість як поета, художника, мислителя, громадського діяча. Ця, перша, музейна експозиція діяла до 1982 року.

У 1982 році музей закрили на реставраційний ремонт, котрий тривав 7 років. Усі матеріали було перевезено до спеціальних приміщень на території Києво-Печерської Лаври. Приміщення реставрували за зразком будинку Терещенків, тож тепер у його інтер’єрі мало спільного із тим музеєм Шевченка 1949 року.

31 березня 2001 р. музей отримав статус національного.

У 2014 році до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка у музеї було проведено ремонтно-реставраційні роботи, підготовано і відкрито нову експозицію, де вперше за всю історію музею в приміщенні на бульварі Шевченка, 12 створено умови для постійного представлення доробку Тараса Шевченка-художника (як живопису, так і графіки) в оригіналі.